Позакласні заходи

                                     Літературно – музична композиція

                              «Українська мова – диво калинове»

Учень 1       Земля моя найкраща і єдина

                 Я спів твій серденьком своїм ловлю

                 Моя найкраща в світі Україна

                 Я щиро й віддано тебе люблю!

Учень 2      Мій край чудовий – Україна!

                   Тут народились ти і я

                   Тут над ставком верба й калина

                   Чарівна пісня солов’я

Учень 3         Все найдорожче в цілім світі

                       Бо тут почався наш політ

                       Цвітуть волошки сині в житі

                        Звідсіль ведуть дороги в світ

Учень 4            А найдорожча – рідна мова

                          Джерельцем радісно дзвенить

                          І мила пісня колискова

                          Чумацький шлях кудись зорить

Учень 1              Усе найкраще і єдине

                            І радощі усі, й жалі

                            Мій краю рідний, Україно!

                            Найкраще місце на землі!

Учень 2              Всіх нас єднає рідна мова

                            Всіх, хто живе у цім краю

                            Вона прекрасна, світанкова

                           Я в ній свою наснагу п’ю

Учень 3              Бо наша рідна мова – мати

                           Снагу і силу нам дає

                           Нам стежку в світ дано топтати

                           Поки в нас рідна мова є

Учень 4              Цвіти і смійся , рідне слово!

                           У серці щирому звучи!

                          Моя чарівна , рідна

                         Лети над світом не мовчи!

Звучить музика

   

Ведуча 1                   Доброго дня вам , шановні друзі! Вітаємо вас на святі рідної мови! Віримо , що в цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова

Ведуча 2                  Ми – українці. Живемо у вільній незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

Пісня

Ведуча 1  Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління , в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову в піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Ведуча 2 Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина , яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками і сотнями поколінь Це наша гордість, бо все , що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Ведуча 1 Весь світ віддає шану великим володарям українського слова – Т.   Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві – Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.

Ведуча 2 А стільки літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав’язували свою культуру і свою владу.

Ведуча 1 Так . Факти вражаючі, адже скільки років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого..

Ведуча 2  Зараз жодних заборон немає. Вчи мову, спілкуйся на здоров’я, адже наша мова неповторна, калинова, солов’їна, лірична та ніжна.

Пісня

Ведуча1 Ми можемо багато  говорити  про мову та її красу, але думаю, що переконливіше будуть звучати поезії. Пропонуємо вашій увазі поетичні перлини про мову.

                                          

   Яка ж багата рідна мова

Яка ж багата рідна мова

Ти містиш просто безліч знань

Тож мову вчи і прислухайся

До того як вона звучить

І розмовляти так старайся

Щоб всім її хотілось вчить

Вона ж у нас така багата

Така чарівна як весна

І нею можна все сказати

І  найрідніша нам вона.

                                     Мова – душа народу

Так, рідна мова – це душа народу

Його поезія і пісня, і казки

Оспівує він нею всю природу

Несе в своєму серці залюбки.

Бо в ній усе – і рушники з квітками

І хліб та сіль, як гості на поріг.

Й свята Мадонна – мати з діточками

І Матір Божа – вічний оберіг

І верби , що схилилися на воду

Калини цвіт, дівочий ніжний спів

Все те найкраще, що в душі народу

Про що віками мріяв, що любив

В садку вишневім засміялась хата

З дитям за руку – мати молода…

О! Мово рідна, щира і багата –

Потрібна, як повітря і вода!

Як хліб і сіль, як росяне світання.

В тобі живуть такі п’янкі слова

Любов і добрість, трепетне кохання

Ти вічна мово, щира і жива!

Ведуча 2  Ми переконалися, що поетичною мовою можна все змалювати й охарактеризувати : чарівні картини природи і людські почуття, найпершу гаму барв та гармонію людських стосунків.

                                                                  

Ведуча 1 Все – все можна сказати рідною мовою, навіть писати вірші, всі слова у яких починалися б з однієї букви!  Пропонуємо вам послухати вірш «Світанок» , у якому всі букви починаються з літери «С».

Звучить щебет пташок

                                                      

Сад спочиває, спить спокійно

Ставок старенький стуманів

Стежина – стежка самостійно

Снує собі серед садів

Світанок синій струменіє

Сосна світлішою стає

Серпанок світиться, світліє

Сон сновидіннячко снує

Світ стрепенувся. Скільки спати?

Співають сотні солов’їв

Скоренько стало скрізь світати

Стрижі стрілою! Сонце! Спів!

Сміється сонце, світить, сяє!

Стрічає сонечко сосна

Сопілка, скрипочка співає

Співає серденька струна

Ведуча 2  Які чудові поезії про багатство  рідної мови і , здається, такі переконливі. Але звернімо увагу на нашу повсякденну мову. Чому вона така бідна, засмічена?

Ведуча 1 Як боляче усвідомлювати , що ми, живучи на своїй, Богом, даній землі, в час , коли постала , як благословення господнє, омріяна Шевченком незалежна Україна, все ще зрікаємося мови наших предків, а значить, і свого національного коріння.

Пишається Париж і Рим

Одвічно рідним словом

Чого ж втрачаєм тільки ми

Свою співучу мову?

Без мови гине всякий слід

І роду і народу

Як пам’ятає  мову  рід- не буде переводу

Хіба манкурти ми чужі

Чи яничари люті

Щоб за дешеві бараші

Свій рідний дух забути?

На крила пам’яті, орли

Пора у путь, братове

                                                           

Ми – українці, не хохли

Ми не забули мови

Ми краще на льоту помрем

Ніж бути в нас руїні

Ми нашу мову збережем

Коли ми – Україна

Ведуча 2  Мова – це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив» Зречення рідної мови, зрештою, призводить не тільки до мовної деградації, а й  до самознищення особистості

Ведуча 1 Шкода, правда, що дехто не бачить цього. Інколи стаємо варварами рідному слову та культурі, немилосердно знівечуючи й власні душі.

Інсценізація поезії Володимира Сіренка «Балада про перевертня»

Сільська хата біля воріт стоїть стара мати

Диктор    Ой за ворітоньками тітка Харитина

                Билася, мов горлиця, виглядала сина.

Мати    Зранку виглядаю,  лиш зоря заграла ,

             А його не видно , а його немає…

             Хлопчаком в Росію виїхав блукати

             І забув дорогу до рідної хати ….

            Тільки прилітають із країв далеких

            Щовесни до мене стомлені лелеки ,

            Та іще дві ластівки під зруділу стріху

           На легку розраду, на веселу втіху.

Лунає пташиний спів, мати прислухається, посміхається.

Диктор    Защебече котра на хуткій дротині,

                 І здається тітці , що не в самотині…

Спів стихає….

                 А як павутиння попливе над лугом

                 Й відлітають птахи , знову стогне мати ….

-         6 -

Мати       Скільки тебе, голубе, буду виглядати .

                 Приїзди скоріше .Ждати вже несила.

                 Вже мене гукає по ночах могила .

У глибині сцени з’являється юнак, розігрується сцена зустрічі матері і сина

Диктор     І,почувши, мабуть , матері зітхання,

                  Син такий приїхав рано, на світанні.

                  Йде він через поле , йде він попід гаєм.

                                                                   

                  Тітка Харитина з хати вибігає

                  І летить назустріч, наче біла птиця,

                  Простягає руки , чорні від землиці,

                  До свого серденька сина пригортає.

Мати.        Милий мій лебедику , як живеш ?

  Син відсторонюється від матері .

Син              В общем я живу неплохо .

                    Ну зачем маманя ети слези , вздохи…

Диктор.     Тітка заніміла .

Мати          Що це він белькоче ?

Під дикторський текст іде інсценізація.

Диктор         Уночі не спала , виплакала очі .

                       А як засиніло у долинах зранку,

                      Відшукала в скринях нашу вишиванку.

                      Виправила, на сонці вигріла сорочку ,

                     Мов колись у біле одягла синочка

                    Й повела за луки , у густу діброву,

                  У проміння щедре, у росу ранкову.

                 Заспівали сину солов’ї про літо ,

                 Посміхнулось небо, уклонились квіти ,

                 Закружляло всюди маєво зелене.

                Син просяяв раптом і промовив.

Син        Нене! Вибач , мене !

                                                 

 Рідна мова

Рідна мова моя, поетична, пісенна

Пелюсткова і ніжна , як спів солов’я

Як народу душа: щира , добра, натхненна

Ти найкраща у світі, бо рідна, моя

Українські пісні ніжно мама співала

-         7 -

Коли ще в сповитку були діти малі

Українською мовою благословляла

Як розходились ми на дороги земні

Скільки в мові тепла і палкого кохання

Туги, й щастя дзвінкого, і світла душі

Та іскристої радості і шанування

Що хоч просто говориш – виходять вірші

То струмочком дзвенить, то сміється й співає

                                                               

То іскринками гумору враз спалахне

І скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає

Мово рідна , ти як сонце ясне

Бо слова твої серце уміють зігріти

Приголубити, втішити можеш одна

Мово рідна, ну як нам тебе не любити

Ти весела і ніжна, неначе весна!

Ведуча 2 Любімо рідну мову, не даваймо себе збити з дороги тим, у кого замість серця камінь.  Дослухаймось до людей, що вболівають за чистоту та культуру мови, не йдімо на повідку у людей бездуховних, цинічних, бездушних.

Виходить дівчина – Україна зі свічкою в руках

Звучить мелодія

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

До тебе, Господи, взиваю

І сподівання щирі маю –

Що Україна вільна буде

Від лицемірства і облуди,

Від бездуховності й зневіри

Людців, душею зачерствілих,

Від злої долі та безправ’я,

І тих, які завжди лукавлять,

Від нетерпимості і зради,

Ярма грошей, полону влади,

Від фарисейства лже-героїв

І збайдужілості людської,

Від тих, хто дух вкраїнський нищить,

Забувши все святе та вище,

І наче круків хижа зграя

Вкраїну навпіл розривають,

Розбрату сіючи в нас зерна...

Від всього зла, всієї скверни

Зціли, Всевишній нас Владико,

Щоб вільним став народ великий!

Мелодія продовжується , всі учасники виходять і вклоняються.